Тремор — це мимовільне ритмічне тремтіння однієї або кількох частин тіла. Найчастіше воно помітне в руках, але також може охоплювати голову, щелепу, голос, ноги чи тулуб. Тремор буває тимчасовою реакцією на втому, хвилювання або надлишок кофеїну, проте іноді є проявом неврологічного, гормонального чи іншого захворювання.
Тремтіння не завжди означає серйозну хворобу
Ледь помітне тремтіння є навіть у здорової людини. Зазвичай воно настільки слабке, що не заважає виконувати звичайні дії. Після безсонної ночі, сильного стресу, інтенсивного фізичного навантаження або кількох чашок кави рухи можуть стати помітнішими.
Насторожувати має тремор, який виник без зрозумілої причини, поступово посилюється або заважає писати, тримати чашку, користуватися телефоном і виконувати точні рухи. За одним лише зовнішнім виглядом визначити його походження неможливо: лікар оцінює, коли з’являється тремтіння, які частини тіла воно охоплює та чи є інші симптоми.
Основні види тремору
Класифікація допомагає описати симптом, але сама по собі ще не встановлює діагноз.
- Тремор спокою виникає, коли м’язи розслаблені, і може слабшати під час руху.
- Постуральний тремор з’являється під час утримання певної пози, наприклад витягнутих рук.
- Кінетичний тремор помітний безпосередньо під час руху.
- Інтенційний тремор посилюється при наближенні до цілі, наприклад під час спроби торкнутися пальцем носа.
- Есенціальний тремор часто охоплює обидві руки та проявляється під час дії або утримання предметів.
- Паркінсонічний тремор нерідко починається з одного боку і найбільш помітний у стані спокою.
- Мозочковий тремор пов’язаний із порушенням координації та зазвичай стає сильнішим наприкінці цілеспрямованого руху.
- Медикаментозний тремор може виникати як небажана дія певних препаратів.
- Функціональний тремор здатний змінювати частоту й вираженість залежно від уваги та обставин.
Есенціальний тремор і хвороба Паркінсона — не одне й те саме. При есенціальному треморі руки частіше тремтять під час дії, тоді як для хвороби Паркінсона типовішими є тремор спокою, уповільнення рухів і м’язова скутість. Проте симптоми можуть відрізнятися, тому самодіагностика тут ненадійна.
Чому виникає тремор
Причини варіюються від тимчасового перевантаження організму до захворювань нервової системи. Тремтіння можуть посилювати стрес, тривога, втома, кофеїн, низький рівень глюкози, надмірна активність щитоподібної залози та деякі ліки. Серед інших можливих причин — есенціальний тремор, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, інсульт, ураження мозочка та розлади руху.
Не варто самостійно скасовувати призначені препарати, навіть якщо тремтіння почалося після початку лікування. Лікар може оцінити зв’язок із ліками, змінити дозу або підібрати інший засіб.
Як лікар встановлює причину
Обстеження починається з розмови та неврологічного огляду. Лікар уточнює, коли почався симптом, чи є він у родичів, посилюється тремтіння у спокої чи під час дії, які препарати приймає людина та чи впливає стан на повсякденні справи.
Під час огляду можуть перевіряти координацію, м’язовий тонус, ходу, мовлення та здатність виконувати точні рухи. Аналізи крові призначають, коли потрібно виключити порушення роботи щитоподібної залози або обміну речовин. МРТ, КТ та інші дослідження проводять не кожному пацієнту, а за конкретними показаннями.
Як лікують тремор
Лікування залежить не від самого факту тремтіння, а від його причини та впливу на життя. Якщо симптом легкий і не заважає, іноді достатньо спостереження, нормального сну, зменшення кофеїну та роботи зі стресом.
При есенціальному треморі лікар може призначити препарати, що зменшують вираженість рухів. Фізична або ерготерапія допомагає пристосувати побут і точніше виконувати повсякденні дії. У тяжких випадках, коли медикаменти не допомагають, для окремих видів тремору розглядають глибоку стимуляцію мозку.
Коли допомога потрібна терміново
Заплануйте звернення до сімейного лікаря або невролога, якщо тремор зберігається, посилюється, поширюється на інші частини тіла або починає заважати навчанню, роботі та побуту.
Негайна медична допомога потрібна, якщо тремтіння виникло раптово разом зі слабкістю чи онімінням одного боку тіла, перекошенням обличчя, порушенням мовлення, сильною незвичною головною біллю, втратою рівноваги або свідомості. Такі прояви не варто пояснювати втомою чи хвилюванням.
Тремор — це симптом із багатьма можливими причинами, а не готовий діагноз. Найважливіше — помітити, за яких умов він виникає, чи змінюється з часом і які додаткові відчуття його супроводжують. Своєчасне обстеження допомагає відрізнити тимчасову реакцію організму від стану, що потребує лікування.
